Просянівський каоліновий кар'єр. Зимові декорації

Є такі місця на землі, які притягують магічною силою і заворожують в будь-який час року. Походи на занедбаний Просянівськиій каоліновий кар’єр в літній та осінній період залишили незабутні враження. Але художниця-зима перетворює природу особливими чарами і хочеться побачити її витівки після відчутних морозів і нечастих в останні роки снігопадів. 

Затоплений кар’єр зустрічає подорожнього в усій своїй зимовій красі. П’ятнадцятиградусний мороз і лютневий бриз, граючи з водною поверхнею, перетворили водойму на сяюче дзеркало з ажурною крижаною оправою.

 

Просяна, Дніпропетровська обл. Каоліновий кар'єр

Зачарована легка хвилястість завмерла химерними лекалами на блакитній водній гладі.

 

У літню спеку хочеться зануритися в ультрамаринову прохолоду, а взимку на іскристо-бірюзовій арені прекрасно б виглядали виступи фігуристів.

 

Уздовж узбережжя торосистим нагромадженням зібралася кришталева шуга, утворюючи феєричні візерунки.

 

На кар’єрі зупинилася розробка і завмерла техніка, але зовсім неживою глиняну копальню назвати не можна.

 

Побачивши мандрівника, стрепенулися чайки, пернаті мешканці розрізу, а ватажок зграї з пронизливим криком облетів кордони пташиного царства. На острівці сріблясті цяці відповіли скрипучим хором, висловлюючи невдоволення порушнику ідилії. На кромку льоду в очікуванні чогось їстівного підлетіли найсміливіші, але у мене не так багато було гостинців для зголоднілих пташок. Де вони знаходять для себе провізію в студену пору — загадка, влітку — зрозуміло, і рибка водиться, і на поле соняшник зріє.

 

Але стати жертвою хижаків насельники-остров’яни безсумнівно можуть. На засніженому узбережжі залишили сліди чотирилапими аборигени, які підходили близько до обриву.

 

В останні роки покинутий кар’єр облюбували зайці, лисиці, вовки, козулі і кабани. У теплий період безлюдна місцевість кишить повзучими плазунами. Простори заказника «Вершина», створеного на місці відпрацьованого кар’єру, звірина вважає своєю вотчиною.

 

Полювання заборонене, місцевість дика, і представники фауни все більше захоплюють латифундії з лісистими пагорбами, ущелинами і улоговинами.

 

Лютий розгулявся морозами, але сонце все вище, і до полудня на південних схилах породних відвалів білі покривала зникли, перетворивши верхній шар грунту в розкислу рідину. Цього разу підкорити просянівську джомолунгму не вдалося. Влітку пухка глина звалювалася під кожним кроком, а зараз підтала поверхня і зовсім не дозволила піднятися на найвищий пік.

 

Взимку добре проглядаються витягнуті обриси гірського хребта, порослого байрачним лісом. Листя не прикриває улоговини і западини, а сніжок підкреслює рельєфність гряди.

 

Взяти зразок корінних порід на згадку про перебування на найбільшому родовищі каоліну також не вийшло, мороз міцно прикував білі останці.

Координати:  48°5'35"N 36°19'15"E

Читайте також англійською: The Prosiana Kaolin Quarry. Winter Scenery